Визволитель Болгарії від Османського рабства знаменитий російський воєначальник Михайло Дмитрович Скобелєв увійшов в історію як Білий генерал. Так його прозвали турки – Ak-paşa (Ак-Паша) за появу в боях в білому мундирі і на білому коні. А слідом за османами стали повторювати болгари з росіянами. Білий генерал Скобелєв був віруючим, дуже побожною людиною. Він часто й подовгу ревно молився вголос. А ще у Михайла Дмитровича довгі роки жив папуга, що говорить на прізвисько Кромка. Саме він є головним героєм цієї історії.
Одного разу Скобєлєву подарували дуже дорогу книги на військову тематику. Після чергового вивчення він залишив її відкритою на столі і відправився за своїм службовим справам. А коли повернувся, то з жахом побачив, що унікальне, дорогоцінний і рідкісне видання порвалася на шматки улюбленим папугою, який невідомо як вибрався з клітки. Праведному гніву генерала не було меж. Він схопив мухобійку і став ганятися за пернатим шкодником з криками: «Уб'ю!»...
Винувата птах спритно залетіла за шафу і там сховався. Хитро та мудро вчинила. Дістати її звідти не представлялося ніякої можливості... Ну, що ж, генерал Скобелєв, терплячий і грунтовний військовий, вирішив дочекатися капітуляції – добровільної здачі шалуна з повинною. Він сів на диван навпроти шафи і став терпляче чекати, коли папуга вибереться...
І ось, приблизно через півгодини з-за шафи стали доноситися прохально-покаянні слова: «Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мя грішного!»... Слова святої молитви повторювалися знову і знову: «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене грішного!»... Папуга Кромка не просто запам'ятав слова, які кожен вечір чув від свого господаря, він навіть скопіював його інтонацію. І найголовніше – з свого великого словникового запасу він вибрав саму потрібну в той момент фразу і дуже точно її застосував.
Мухобійка випала з рук онемевшего від несподіванки генерала. Серце його здригнулося і умилилось. Бувалий чоловік, бачив багато чого в своєму складному житті, старий воїн Михайло Дмитрович Скобелєв розчулився і заплакав. А потім крикнув за шафу папузі: «Гаразд, грішник, вилітай! Ти помилуваний!»... І вже через кілька миттєвостей розумна пташка радісно базікала на плечі у Білого генерала.
