Якось я запитала в однієї дуже дорогої мені людини:
— Чому наші близькі до старості стають такими нестерпними? Адже саме вони вміють робити нам боляче, вони знають всі наші больові точки і б'ють по них прицільно. Іноді з особливою точністю і ще із задоволенням спостерігають, як нас корчить.
І ось цей мудрий чоловік мені сказав.
— Знаєш, два рази в житті людини настає перехідний вік і людина стає нестерпний для близьких. Мабуть для того, щоб полегшити розставання і догляд.
В юності підлітки стають нестерпні перед тим, як піти і почати самостійне життя. Вони так доводять своїх батьків, що ті вже раді тому, що вони підуть і почнуть жити окремо. Всі тонкі зв'язки рвуться й з дитиною вже не боляче розлучатися. Ніжність стоншується. Теж саме відбувається в старості. Так природа готує нас до останнього прощання. Чим невыносимей рідна людина в останні роки життя, тим легше прощання, тому що теж рвуться всі тонкі зв'язку ще за життя, залишається тільки обов'язок, а ніжність стоншується.
Гірше тим, хто і в першому, і в другому випадку, зберігає ніжність стосунків.
Іноді ця ніжність ламає життя.
(с) Юлія Ауг
