"Погоджуйся хоча б на рай у курені" - ліричний вірш Володимира Висоцького

Погоджуйся хоча б на рай у курені, якщо терем із палацом хтось зайняв!

Тут лапи у ялин тремтять на вазі,
Тут птахи щебечуть тривожно -
Живеш у зачарованому дикому лісі,
Звідки піти неможливо.

Нехай черемхи сохнуть білизною на вітрі,
Нехай дощем опадають бузку, -
Все одно я звідси тебе заберу
У палац, де грають сопілки!

Твій світ чаклунами на тисячі років
Укритий від мене і від світла, -
І думаєш ти, що прекрасніше немає,
Чим ліс зачарований цей.

Нехай на листі не буде роси вранці,
Нехай місяць із небом похмурим у сварці, -
Все одно я звідси тебе заберу
У світлий терем із балконом на море!

У який день тижня, о котрій годині
Ти вийдеш до мене обережно,
Коли я тебе на руках віднесу
Туди, де знайти неможливо?

Вкраду, якщо крадіжка тобі до душі, -
Чи даремно я стільки сил розбазарив?!
Погоджуйся хоча б на рай у курені,
Якщо терем із палацом хтось зайняв!

В.Висоцький, 1970

Завантаження...
Розуміємо життя глибше
Нас надихає Клубер