Ми шукаємо, серед чужих, рідних по духу...
А якщо не знайдемо, то як же бути?
Прийняти за даність... смуток і нудьгу?
Іль ночами з вовками вити?
Нехай некрасиві будуть вони зовні,
Із зморшками втомленими на лобі!
Порвані нехай будуть їх одягу
А руки в ранах — віддані праці...
Нехай покрита шрамами буде шкіра,
Наче в небі зграї птахів
Лише тільки, духом були б схожі
До дрібниць, мікрочастинок!
Знайдемо, серед тисяч слів одне таке
Що чути захочемо ще, ще!
В дорозі, в театрі, вдома, на роботі...
Ми просто шукаємо тих, з ким нам легко...
