Ти довгий час
Наївно вважала,
Що все в цьому житті
Повинно бути взаємно.
Взаємної повинна бути твоя доброта...
Але щедрість,
З якої ти нею ділилася,
Часом тебе повергала в немилість
У тих,
Для кого ти намагалася завжди.
І роки наївність поправили мудро:
Не можуть бути взаємні
Вечір і ранок.
І радість і горе.
І правда і брехня.
Доверье і хитрість.
Посмішка і ніж.
А час поспішає і проноситься мимо.
І в цьому воно нескінченно взаємно.
Як наша любов
І як наша печаль,
Як «Здрастуй»,
Коли далеко до «Прощай»...
А. Дементьєв, 1995
