Як припинити дитячу істерику, поставивши лише 1 запитання

Істерики бувають у всіх дітей. Чи можна з ними щось зробити, чи треба просто почекати, поки дитина підросте? Мама з Бразилії ділиться своїм рецептом - він простий і працює.

Як припинити дитячу істерику, поставивши лише 1 запитання

Я не психолог і не експерт з дитячих істерик, я звичайна мама 5-річної доньки. Проте мені здається, я знайшла "формулу", якою і хочу поділитися, - як можна швидко змінити напрямок думок дитини, яка ось-ось почне скандал через якусь дрібницю.

Спочатку трохи нашої особистої історії. Моя донька пішла в дитячий садок і дуже нервувала через це. Вона говорила, що ніколи не зможе звикнути до садка. Удома теж усе пішло шкереберть: Аліса дедалі частіше злилася і закатувала істерику буквально з будь-якого приводу, з кожної дрібниці. У садку нам порадили піти до дитячого психолога в надії, що це якось нормалізує ситуацію.

Психолог справді дала нам багато корисних порад, але одна була просто фантастична, до того ж і дуже проста. Про неї я і хочу розповісти.

Психолог пояснила мені, що треба дати дітям зрозуміти - ми поважаємо те, що вони відчувають. Отже, під час кризи, якою б не була її причина, треба допомогти дитині (це працює з дітьми, старшими за 5 років) подумати і зрозуміти, що з нею відбувається. Коли ми визнаємо їхні почуття і водночас даємо їм самим брати участь у розв'язанні проблеми, ми можемо тим самим зупинити істерику.

Отже, ситуація: дитина готова почати скандал. Привід не має значення - у ляльки відвалилася рука, настав час лягати спати, домашнє завдання не виходить або просто не хочеться робити те, про що ви просите. Ми дивимося дитині в очі і спокійним голосом ставимо одне запитання:

Це велика проблема, середня проблема чи маленька проблема?

Коли моя донька починала думати про те, що з нею відбувається, це діяло на неї просто чарівним чином, принаймні тут, удома. Я ставлю це запитання, вона відповідає, і ми знаходимо спосіб розв'язати проблему, до того ж донька сама пропонує, де шукати рішення. Маленька проблема зазвичай найшвидша і найпростіша. Деякі проблеми вона вважає "середніми". Найімовірніше, ми їх вирішимо, але не тієї ж секунди - це допомагає зрозуміти, що є речі, які потребують часу. Якщо проблема серйозна - а те, що ваша дитина вважає важливим, абсолютно точно не можна ігнорувати, нехай вам це і здається повною дурістю, - такій проблемі доведеться приділити трохи більше часу. Іноді треба допомогти дитині зрозуміти, що в житті не все відбувається так, як нам хочеться.

Ось недавній випадок, коли цей метод чудово спрацював. Ми обирали одяг для школи, а Аліса зазвичай дуже переймається через те, у чому йти, особливо коли на вулиці прохолодно. Коротше, вона хотіла вдягнути свої улюблені штани, але вони були в пранні. Вона вже почала кукситися, коли я запитала: "Алісо, це велика, середня чи маленька проблема?" Вона подивилася на мене і тихо сказала: "Маленька". Ми вже знали, що невеликі проблеми легко вирішити. Я попросила її запропонувати варіант вирішення (я знала, що їй потрібен час подумати), і вона сказала: "Вибрати інші штани". Я кажу: "І в тебе є кілька штанів на вибір". Вона посміхнулася і пішла вибирати інші штани. Я привітала її з тим, що вона змогла сама розв'язати проблему, тому що дуже важливо похвалити дитину за те, що вона впоралася, це поставить остаточну крапку в ситуації.

Я не думаю, що є якісь чарівні прийоми у справі виховання дітей. Виховати дитину, пройти з нею разом через усі етапи розвитку - це справжня місія. Так, іноді ми обираємо неправильний шлях, тоді треба мати мудрість повернути назад і спробувати іншу дорогу. Пройшовши через безліч істерик зі своєю дитиною, я, нарешті, побачила світло наприкінці тунелю і дуже хочу поділитися цією знахідкою з іншими батьками. Сподіваюся, що у вас цей метод теж спрацює.

Фабіана Сантос
колумніст

Джерело

Завантаження...
Розуміємо життя глибше
Нас надихає Клубер