Дитина зрозуміє з першого разу, якщо використовувати один із цих 7 способів

Є кілька причин, чому діти нас не розуміють, і сім способів говорити так, щоб вони дослухалися до нас.

Варто було сказати синові: "Перед сном прибирай іграшки", і він почав щовечора справно складати їх у коробку? Та це справжнє диво! Частіше буває зовсім не так: доводиться багато разів говорити одне й те саме на всі лади. Є кілька причин, чому діти нас не розуміють, і сім способів говорити так, щоб вони прислухалися до нас.

Ми публікуємо поради з книжки дитячих психологів, мами і доньки Зоряни та Ніни Некрасових "Без небезпеки: від народження до школи".

Причини нерозуміння

Діти вважають себе безсмертними істотами (що само по собі непогано), і жодній дитині якось не віриться, що саме з нею може статися нещастя. Звідси - той самий наліт легковажності або пофігізму, на який ми так часто натикаємося, особливо коли розмовляємо з підлітками.

Діти взагалі влаштовані інакше, ніж дорослі. І через цю "інакшість" вони справді часто не розуміють нас. Або розуміють, але зовсім не так, і бачать зовсім не те, що ми мали на увазі. Бувало, скажеш доньці чи синові: "Прибери у своїй кімнаті", дитина трудиться, прибирає і начебто старається, а в результаті ви виявляєте той самий мотлох і сміття, тільки переставлені в іншому порядку. З вашої точки зору, це неподобство. З дитячою - повний порядок, тому що цінні (красиві!) і потрібні речі нерозумно засовувати куди подалі.

Те саме відбувається, коли ми про щось попереджаємо, або про щось просимо, або в чомусь намагаємося переконати дітей. Дитяче мислення конкретне і практичне. До високих абстрактних істин воно доростає до середніх, а частіше - до старших класів. Тому загальні міркування, як правило, не зачіпають їх. А нотації і повчання взагалі викликають позіхання.

До речі, про підтакування. Батьків це дратує: киває дитинко головою, погоджується, начебто все зрозумів, а потім з'ясовується, що не зрозумів ні-чо-го. Але ображатися не варто. Здається, що розумні діти підтакують нам із найгуманніших міркувань: батьки стараються - і так не хочеться їх засмучувати.

Що ж робити? Говоріть із дітьми їхньою мовою, і вони чудово зрозуміють, від чого ви хочете їх застерегти.

1. пояснюйте наочно й образно

Щоб дитина як слід запам'ятала щось, їй мало почути. Вона повинна:

* побачити

* відчути

* сприйняти через органи чуття та емоційно (до слова сказати, наша підсвідомість працює так само, як для неї рідна мова - образи та почуття)

Отже, хочете, щоб дитина вас зрозуміла, по-справжньому зрозуміла, - створіть образ і задійте її органи чуття. Образ корисніший, ніж довгі промови і слова, не тільки для маленьких дітей, а й для старших. Він прямим ходом іде в підсвідомість, а що туди потрапило - ніколи не пропаде.

2. Грайте

Гра - найкращий спосіб донести до дитини потрібні відомості. Причому так, щоб вони міцно закріпилися в її пам'яті і в потрібний момент "виринули" звідти.

Поки дитина маленька, всі "уроки безпеки" мають проходити ось так - ненастирливо, в ігровій формі. Утім, і старші діти засвоюють важливі поняття краще, якщо ненав'язливо, "граючись" пояснювати їм. Чому? Тому що гратися для дітей так само природно, як ходити й дихати.

Коли граєте, будь-які поради сприймаються зовсім інакше, без внутрішнього протесту, тому що вони завжди доречні, тому що ви на рівних, ви партнери, ви співучасники і друзі.

3. Розповідайте казки

Один із найкращих способів щось донести до дитини - розповісти казки, де в такі ситуації потрапляють милі персонажі, яких дитина, можливо, несвідомо співвідносить із собою.

4. Уроки між справою

Згадайте ненависний предмет перед іспитом і те, як швидко і благополучно ви його забули, щойно склали. Тут те ж саме. Те, що набридло і з-під палки, - засвоюється важко. Винен той самий внутрішній протест!

Уроки безпеки теж найкраще проводити:

* ненастирливо

* викликаючи цікавість і бажання дізнатися

* цікаво - чим цікавішими будуть ваші уроки, тим більша гарантія, що дитина засвоїть їх на "відмінно"

Головний принцип навчання - вчити так, щоб дитина захотіла вчитися.

Посадити дитину і прочитати їй лекцію - це можливо. Неможливо змусити її слухати це цілу годину. Якщо ви почали говорити, говорити, говорити і бачите, що очі вона підняла до стелі, рукою підперла голову, голову схилила убік, ворушить губами, шарпає ногою або щось малює, - можете бути певні, вона вже давно не в цій кімнаті, не з вами.

Лекції можна читати, якщо ви:

- хороший оратор і володієте даром переконання

- відчуваєте невгамовний інтерес дитини

Лекція навіть дорослими засвоюється і відкладається в довгу пам'ять відсотків на п'ять. Тож говоріть чітко, коротко й образно.

5. Покажіть, як треба робити правильно

Якщо ви хочете дати дитині рости й розвиватися, вам доведеться навчитися протистояти громадській думці. Трафаретам, звичкам, правилам давньої давнини, думці якихось перехожих, яким до всього є діло.

Легше погодитися з криками з підворіття, а краще - думати своєю головою. Але думати доведеться або заздалегідь, або про наслідки. До речі, і дитині теж не завадить вчитися спочатку думати, а потім робити (лазити, стрибати, бігати, скакати...).

6. Підступне "ні"

Про підступність "не можна" багато батьків уже знають. З "ні" і "не..." справи ще гірші. Ну не хоче наша підсвідомість його сприймати!

Будь-яку заборону наша психіка зустрічає в багнети. І щоб послухатися і прислухатися (а тим більше засвоїти), доводиться зробити зусилля, переступити через своє власне "не хочу - не буду".

Згадайте, як ви самі злитеся на заборони в сім'ї чи на роботі. А дітям таке зусилля зробити ще важче (хоча б тому, що вони - народ волелюбний). Ось і виходить: ми говоримо "Ні! Не можна!", а дитина почути нас не готова, у неї "банани у вухах". Ми говоримо "не роби", а їй чується "роби, і скоріше...".

Із риторичними запитаннями відбувається чомусь те саме: і дітей, і навіть вашу підсвідомість вони радше дратують, бо на них не вимагають відповіді. Особливо зляться підлітки, коли з-під вашого запитання визирає щось єхидне і заборонне на кшталт "Я тобі російською мовою кажу: до яких пір... ?!".

Що з цього випливає?

* Намагайтеся будувати фрази так, щоб обійтися без "не", "ні" і "не можна"

* Уникайте риторичних запитань (особливо коли у вас поганий настрій)

* Будьте обережно-тактовні зі злегка іронічними натяками, це дуже часто має вигляд варіанта такого собі витонченого підколювання і теж сердить, особливо підлітків (вони й так не впевнені в собі)

* А якщо вам все-таки доводиться говорити "ні", підсолодіть пігулку

* Отже, ваша промова має бути позитивною і конкретною, доброю, але не іронічною

7. Повторюйте по-різному

Будь-яка нова інформація надходить у короткочасну пам'ять. Там вона зберігається приблизно дні три, а потім або стирається, або переходить у пам'ять довготривалу, тобто запам'ятовується надовго.

Інформація переходить у довготривалу пам'ять:

- коли інформація яскрава, емоційна

- коли людина повторює її, повертається до неї. Цим вона начебто говорить мозку: мені знадобиться, це важливо, пам'ятай!

В ідеалі має бути так: освоїв новий матеріал, потім - повторювати: через три дні, через тиждень - через місяць. І повторення має відбуватися в різні способи: так цікавіше і запам'ятовується! Про одне й те саме - по-різному.

Послідовно, поступово поглиблюючи і повертаючись до пройденого, треба говорити і про прості, і про складніші речі. Дитина росте, але правила не змінюються. Вони лише доповнюються і розширюються, з'являться нові підпункти, нові повороти, але суть одна.

Джерело

Завантаження...
Розуміємо життя глибше
Нас надихає Клубер