«Від слів рідних удар завжди болючіше...» — вірш вдаряється як ніж у серце

До глибини душі.

Від слів рідних удар завжди болючіше,

Він може принести чимало горя,

Адже без рідних ти немов без коріння,

Ти погибаешь в кожній з ними сварку.

Чужі що? Вдарили – пішли,

Але ти, шукаючи захисту, мчиш до будинку.

А якщо боляче б'ють тебе свої?

Піти можливо тільки в гнів і злість.

Ти оступився, дурість зробив –

Чужий тебе образить і вбік.

Але лише з рідними вибьешься з сил,

Коли мораль почнуть читати навздогін.

Тобі і так шалено важко

«Ну підтримайте» – просиш слізним поглядом.

Адже надходив ж часто добре,

А став останнім у світі гадом!

Рідні має право вимагати, вчити,

Читати мораль, соромити і ображатися.

А як зростати, як сміливим у житті бути,

Коли своїх доводиться боятися?

Якщо трапиться біда, рідні, руки в кров,

Допоможуть все, нехай навіть були у сварці.

Виходить, щоб побачити їх любов,

Ти повинен чекати нещастя і горя?

Не ображайте близьких і рідних,

Вони неправі можуть бути порою,

Але ви для них – цілюще джерело,

Вам їх опорою бути дано судьбою.

Автор — Тетяна Валяєва

Завантаження...
Розуміємо життя глибше
Нас надихає Клубер