Навіщо ми зустрілися?.. запитала я у Бога...
Навіщо ж знову... я люблю... як ніколи?..
А він відповів: Потерпи ще трохи...
Я скоро разлучу вас... назавжди....
Вам не бувати... ти це знаєш...
Не в цьому житті точно... ти зрозумій...
Та ти сама прекрасно розумієш...
Закон не скасувати... як не крути...
Адже ти просила хоч на мить побути з ним поруч...
Хоч на мить... поглянути... в його очі...
Мені подяки зараз твоєї не треба...
Хоча я знаю... ти проклинаєш мене...
Я дав тобі трохи більше... ніж просила...
Нехай ненадовго... нехай не назавжди...
Але хіба не про це ти молила?..
Адже ти з ним щаслива?.. і я відповім... Так!...
А хіба ти не цього хотіла?..
Побути щасливою з ним... хоч кілька хвилин...
Сказати все те... що раніше не встигла...
І запах його ніжності вдихнути...
Ти попросила поцілунок... я дав вам ночі...
Ти попросила ніжність... я дав пристрасть...
Я дав вам більше... даремно себе не муч...
Так боляче... з висоти... завжди... впасти...
А пам'ятаєш... Боже... я тебе просила...
Нехай частина його залишиться зі мною...
А він відповів сумно і понуро:
Я це щастя приготував для іншого...
Бережи, що є... і не шкодуй про те... що було...
А просто пам'ятай... що він був у твоїй долі...
Запам'ятай ніжність ту... з якої ти любила...
Я знову поверну його... але лише у сні...
Автор — ИннаЯ
