Днями подруга сказала мені щось, що змусило мене замислитися. «Подумати тільки, ми проведемо літо разом з дітьми всього 18 разів!». У мене перехопило подих.
Моєму синові два роки, так що у нас залишилося всього 17 спільних літа, включаючи нинішній.
Сімнадцять шансів побути сім'єю. Поїхати разом у відпустку. Заритися пальцями в пісок і побризкатися водою на пляжі.
Сімнадцять років, щоб насолодитися сонними недільними ранками. Дрімати на дивані, разморившись в серпневий полудень, або бігати під поливалками, рятуючись від спеки.
Сімнадцять років дитинства, часу, відпущеного нам під одним дахом. Коли зростають не тільки діти, але й ми самі, і коли ми разом створюємо спогади, які будуть живити нас все життя.
Сімнадцять років на вивчення світу навколо. На пригоди і відкриття нових місць, навіть якщо вони знаходяться в нашому власному місті.
Сімнадцять років на виїзди на природу, на ароматний шашлик, нарізаний шматочками солодкий кавун і дбайливо приготовлені мамою бутерброди.
Сімнадцять років, коли дитина ще тільки твій. Перш ніж він стане дорослим і піде своєю дорогою, шукаючи і, сподіваюся, знаходячи «своїх» людей — найкращих друзів, які стануть для нього другою сім'єю.
Сімнадцять років для поїздок на машині, польотів на літаку, на те, щоб побути туристами і обов'язково загубитися де-небудь в новому місці.
Сімнадцять років для атракціонів, лимонаду і цукрової вати.
Сімнадцять років для посиденьок біля багаття, комариних укусів, пікніків в парку і походів у ліс.
Сімнадцять років — перш ніж він виросте, покине будинок і піде власною дорогою. Коли він буде проводити все літо далеко, з друзями або коханою людиною, а додому посилати листівки, щоб тримати нас в курсі про свої пригоди.
Я не хочу оплакувати те, що я навіть ще не втратила, але розумію, як швидкоплинно це час. І так як я не можу натиснути на паузу і продовжити його хоча б на трохи, я постараюся пережити кожен наш спільний момент сповна.
Бо не встигнеш оком моргнути, як два рочки перетворяться в десять, а десять – п'ятнадцять, і я почую: «Я подзвоню тобі, мамо, обіцяю».
Так що поки у нас є наш час, ми будемо сміятися і співати, і іноді затримуватися допізна, і влаштовувати посиденьки біля багаття на задньому дворі. Ми сховаємо телефони і будемо гуляти цілими днями. Тому що у нас ще 17 спільних літа попереду. І це дуже багато.
Переклад з англійської Анастасії Храмутичевой